Куратор змісту - 2017. Оцінка достовірності інформації

Шановні читачі блогу, тьютори, учасники курсу 

"Куратор змісту - 2017", вітаю вас!

Друге завдання тижня полягає в оцінці достовірності інформації: потрібно вибрати документ, що викликає підозри на недостовірність та виконати його аналіз. Деякий час пішов на розмірковування: щоб таке проаналізувати? Згадалося, як років п'ять тому до училища надійшли методичні рекомендації по проведенню виховної роботи, які містили декілька сценаріїв заходів. Один сценарій мав назву "Лихослів'я і здоров'я". 

В бібліотеці неодноразово проводилися виховні заходи, направлені на профілактику шкідливих звичок. При цьому тема "лихослів'я" не звучала жодного разу, хоча проблема, не секрет, є дуже актуальною. Загальновідомо, що послуговуватися ненормативною лексикою - це аморально і таке інше... Але, щоб вона впливала на здоров'я, і мова йде не про якісь там "стреси" та "депресії", а про зміни на клітинному рівні, - було для мене відкриттям.

Одразу виникло бажання поділитися прочитаним з учнями. Але я ніколи не використовую у своїй роботі готові сценарії, пишу чи складаю їх самостійно. Моїм улюбленим джерелом інформації для наповнення сценаріїв є газета "Урядовий кур'єр", бо це офіційне, відповідальне видання, яке містить оригінальні публікації на актуальні теми, до того ж виходить п'ять разів на тиждень, що забезпечує оперативність інформації. 

Щоб дослідити тему впливу лихослів'я на гени людини, здійснила пошук в Інтернеті. І тут мій ентузіазм зник, бо знайти будь-яке надійне підтвердження цьому не вдалося. При висвітленні теми лихослів'я можна апелювати до Біблії, навести Звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій про потребу протидії лихослів’ю в Україні, розповісти про засудження цього ганебного явища класиками літератури, іншими видатними людьми світу, згадати народні прислів'я. 

Але вся інформація про досягнення науки, що доводять згубний вплив лихослів'я на гени людини, є доволі сумнівною. Незважаючи на це, така інформація дуже поширена в Інтернеті, і продовжує ширитися. Тому зараз я вирішила дослідити, що є першоджерелом та чи можна йому довіряти. Пошук в Google на запит "Лихослів'я руйнує наші гени" видав 1 290 результатів. 

Пошук в Google: "Лихослів'я руйнує наші гени"

Інформацію про вплив лихослів'я на гени поширюють сайти та ішні джерела, які ніяким чином не претендують на науковість. І, хоча під публікаціями значаться різні прізвища (журналістів, блогерів), зміст публікацій майже однаковий. У всіх дописах згадується "Сімнадцятилітнє дослідження доктора біології Івана Борисовича Білявського, до якого поступово приєдналася велика група його колег".

Агенція новин Фіrtka.if.ua

nebratan.livejournal

Про "доктора біології Івана Борисовича Білявського" жодної інформації в Інтернеті не знайшлося. У багатьох дописах, крім Білявського, згадується "співробітник інституту проблем управління РАН, засновник "Інституту квантової генетики", біолог Петро Петрович Гаряєв", який "довів, що лихослів'я впливає на молекули спадковості - ДНК".

 

Українські новини

Біолог Петро Петрович Гаряєв - це реальна особа, яка має ряд публікацій та широко присутня в медіа. Але, якщо вірити Вікіпедії, наукове співтовариство вважає теорію "волнового генома" П.П. Гаряєва псевдонауковою.

Википедия. Гаряев, Пётр Петрович

Намагаючись знайти найстарішу публікацію, натрапила на посилання, що авторами статті "Лихослів'я руйнує гени" є Карина Карєва та Сергій Ковтуненко. Журнал нової еліти "Перехід-ІV", випуск 2 (7) - 2001. Це вже посилання на друковане видання, у вихідних даних зазначено рік - 2001-й. Отже, теоретично, ця публікація може бути джерелом для подібних матеріалів, що з'явилися пізніше. 

Журнал "Перехід-ІV" позиціонується, як журнал світового українства, редактор Ігор Каганець. 

Ігор Каганець про журнал "Перехід-ІV"

З Вікіпедії: Каганець Ігор Володимирович  (1961) - український письменник, дослідник, футуролог. Головний редактор журналу "Перехід-ІV" і сайту "Народний Оглядач", завідувач Лабораторії психоінформатики Науково-виробничого Центру з інформаційних проблем територій інституту прикладних проблем механіки і математики ім.Я.С. Підстригача НАН України.

Вікіпедія. Каганець, Ігор Володимирович

Незважаючи на те, що Каганець І.В. - співробітник НАН, журнал "Перехід-ІV" не є науковим. Тому публікація на його сторінках статті Карини Карєвої та Сергія Ковтуненка "Лихослів'я руйнує гени", журнал ні до чого не зобов'язує. Зараз "Перехід-ІV" не виходить, але переглянути деякі його номери, або придбати їх можна на сайті "Народний Оглядач".

Сайт "Народний Оглядач"

Перегляд змісту журналів "Перехід-ІV" та сайту "Народний Оглядач" ще раз доводить, що нічого спільного з біологічною чи медичною наукою в них немає. Отже твердження, що "лихослів'я руйнує гени" так і лишилося не доведеним. Зрозуміло що згадані автори (інформація про них в Інтернеті відсутня) для написання публікації також чимось користувалися, але чим? 

Пошук російською мовою на запит: "мат влияет на гены" видав 327 000 результатів, і знову скрізь - ті ж самі, Білявський і Гаряєв.

Пошук в Google: "Мат влияет на гены"

В результатах пошуку, натрапила на блогера andreybaksalyar, який не сприйняв на віру, що "Мат портит ДНК! Молитвы восстанавливают запутавшиеся гены!", і провів власне дослідження. По запиту: "мат влияет на ДНК" він вийшов на статтю "Матерный язык мутирует ДНК человека", яка була надрукована в журналі "Сельская новь", №4 за 1998 рік, що вже дуже символічно. В публікації йдется про дослідження П.П. Гаряєва та міститься його фото.

Блогер andreybaksalyar також нічого не зміг знайти про "Івана Борисовича Білявського". Він пише: "Как оказалось в процессе поиска, статью, напечатанную в "Сельской нови" и статью фантома-Белявского, использовало российское Министерство Образования (!!!) в одной из брошюр для педагогов детских лагерей. Брошюра называется "СЛОВО О СКВЕРНОСЛОВИИ"". 

Отже, існує велика ймовірність, що брошура "Слово о сквернословии" і є першоджерелом, а все інше - похідне від неї. 

Хочу знову повернутися до того, з чого починала своє дослідження, до сценарію виховної години "Лихослів'я і здоров'я". Ця методична розробка не містить використаних джерел, але по тексту вставлені фрагменти фільму "Вода". У фільмі, зокрема, йдеться про таке:

Відомо, що організм людини на 80% складається з води. Вчені стверджують, що вода має пам’ять та проявляє себе як жива субстанція. Вона неоднорідна - складається з комірок, або кластерів, які здатні приймати, зберігати та обмінюватися інформацією. Структура води змінюється, коли на неї впливати різними способами.

Вода - це своєрідний біокомп’ютер. На цьому біокомп’ютері і побудована людина, тобто людина являє собою програмовану систему. Будь-які зовнішні фактори, в тому числі спілкування, змінює структуру і біохімічний склад рідких середовищ організму. Це відбувається на клітинному рівні, програмується навіть сама молекула ДНК, аж до повного її руйнування. Порушення у програмі - це хвороби.

Википедия. Вода (фильм, 2006)

І знову Википедия "псує все враження": "Вода" (также известен под названием "Великая тайна воды") — псевдонаучный фильм телеканала "Россия". Впервые был показан в эфире 9 апреля 2006 года. В фильме, снятом в научно-популярном жанре, высказывается ряд паранаучных и псевдонаучных взглядов на свойства воды, которые преподносятся его авторами в качестве научных.

Є ще один фільм, схожий за змістом: "Как слово наше отзовется..." (2003; 20 мин.; Режиссер: Лидия Богданович; Сценарист: Лидия Богданович; Оператор: Всеволод Киреев; Производство: ООО Студия А-фильм (Екатеринбург); "Попытка доказать с помощью современных научных открытий вредное воздействие мата на здоровье человека"). Припускаю, що саме це відео надихнуло творців "Води".

В фільмі "Вода" бере участь японський вчений Емото Масару, який у своїх експериментах намагається довести, що вода здатна вбирати, зберігати і передавати людські думки, емоції і будь-яку зовнішню інформацію - музику, молитви, розмови, події. Його досліди із замороженою водою; з водою і рисом - дуже ефектні...  

Википедия. Эмото, Масару

Заглянемо до Википедии: Масару Эмото (яп. Эмото Масару?, 22 июля 1943, Иокогама — 17 октября 2014) — японский исследователь, известный экспериментами, направленными на доказательство того, что вода якобы обладает способностью "воспринимать информацию" от окружающей среды. 

Основной метод "доказательства" состоит в "воздействии" на воду произносимыми и написанными словами и изучении структуры кристаллизации такой воды, которая, по его заявлениям, изменяется в зависимости от смысла этих слов. Начиная с 1999 года Эмото издаёт книгу "Послание воды", содержащую фотографии кристаллов с пояснением, какая информация была "послана" воде. 

Научное сообщество оценивает данные исследования как псевдонаучные.

Розумію, що мій аналіз підозрілих публікацій на кшталт: "Лихослів'я руйнує наші гени", дуже затягнувся. Але сподіваюся, що ситуація дещо прояснилася.

Дякую всім за увагу.

Схожі публікації

Лихослів'я - проблема сучасного суспільства.