Австралійський письменник Маркус Зузак написав свою "Крадійку книжок" у 2005 році, 2013-го відбулася її масштабна екранізація від кінокомпанії "Двадцяте століття Фокс", а 2015-го роман видано українською мовою у видавництві "Клуб сімейного дозвілля".
Книжка привертає до себе увагу гарним оформленням, ефектною обкладинкою та інтригуючою назвою. Її по праву можна віднести до умовної добірки "книг про книги", бо книжкова тематика пронизує увесь сюжет роману. А ще - це книга про Другу світову війну, Голокост та тоталітаризм.
Історію головної героїні роману, дівчинки Лізель Мемінгер, ми дізнаємося від незвичного оповідача - Смерті. Смерть у книзі мав людську подобу, та як він сам стверджував - був зовсім не страшний та зовсім не злий, він - підсумок, він просто виконував свою роботу. А роботи під час війн у Смерті вистачає, він був скрізь...
Події відбуваються в нацистській Німеччині з 1939 по 1943 рік в маленькому містечку Молькінг на Небесній вулиці. "У 1933 роцi близько дев’яноста відсотків німців рішуче підтримали Адольфа Гiтлера. Залишається десять відсотків тих, хто його не підтримав". До них належав Ганс Губерманн, прийомний батько Лізель.
Ганс Губерманн був доброї, світлої, щедрої душі людина. У Лізель майже одразу склалися з ним прекрасні стосунки, і саме він навчив дівчинку читати за "Посібником гробаря". "Посібник гробаря. Дванадцятикрокова інструкція з Успішного копання могил. Видана Баварською асоціацією кладовищ" Перша здобич крадійки книжок – початок її видатної кар'єри".
Якою ж була Роза Губерманн, прийомна мати Лізель? Крикливою, сварливою, не надто привітною та вихованою. Але "Щоб ви не думали, в цієї жінки було серце. Більше, ніж ви можете себе уявити. Там крилося багато всього, складеного на прихованих полицях, що сягали милі у висоту". Лізель відчувала внутрішню доброту Рози, тому щиро її полюбила.
Ризикуючи кожної миті власним життям, родина Губерманнів прихистила у себе в домі єврея-втікача, двадцятичотирьохрічного Макса Ванденбурга. Батько Макса під час Першої світової війни врятував життя Гансу, тож той вважав своїм боргом врятувати сина загиблого товариша. Макс та Лізель дуже прив'язалися один до одного та стали друзями на все життя.
Руді Штайнер... Сусідський хлопчик із лимонним волоссям, найкращий друг Лізель. Вони разом ходять до школи, грають у футбол, крадуть їжу, бо завжди дуже голодні. Заради Лізель він до пояса занурюється у крижану грудневу воду, щоб врятувати її книжку, яку несло течією. Кумиром Руді є чорношкірий атлет Джессі Овенс, який на Олімпіаді 1936 року здобув 4 золоті медалі. Руді Штайнер мріє про поцілунок Лізель...
Ось вони, головні персонажі роману, але повернемося до Крадійки книжок. Навіщо їй були книжки? Лізель їх потребувала, вони наповнювали її життя, її душу, її розум, рятували від жахливих сновидінь, розраджували та допомагали вижити. Книжки Лізель допомагали й іншим. Вона читала для Макса Ванденбурга, для сусідки пані Гольцапфель.
А ще вона читала у підвалі родини Фідлерів, де разом з батьками та іншими мешканцями Небесної вулиці переховувалася від бомбардувань. Її голос заспокоював найменших дітей, а всі інші відволікалися та бачили видіння з історії, яку чули. "Дівчинка не наважувалась підняти голову, але відчувала, як у неї впиваються перелякані очі, а вона втягує і видихає слова".
Лізель збагнула силу Слів. "Слова. Навіщо їм взагалі існувати? Якби не вони, усього цього б не сталося. Без своїх слів фюрер нічого не вартий. Без них не було б кульгавих в'язнів, не було б потреби втішати і вигадувати всілякі словесні хитрощі, щоб нам від них ставало краще. Яка користь від слів?". Але тільки завдяки силі Слів, завдяки книжкам Лізель Мемінгер вижила.
"Загалом у неї було чотирнадцять книжок, та вона вважала, що здебільшого її історію створили десять книжок. Із тих десяти шість вона вкрала, одна з'явилася на кухонному столі, дві написав для неї схований єврей, а ще одну приніс лагідний, зодягнений у жовте вечір. Вирішивши написати свою історію, вона дивуватиметься, коли саме книжки і слова не просто почали мати якесь значення, а стали для неї всім".
Смерть тричі зустрічався з Крадійкою книжок, він зберіг написану нею історію, він читав її багато разів. "Ось вона. Одна з пригорщі. Крадійка книжок. Якщо маєте бажання, ходіть зі мною. Я розповім вам історію. Я вам щось покажу".
Друзі, раджу книжку до прочитання.
Схожі публікації
Тетяно, дякую щиро за відгук! Відразу пригалалася ця чудова книга та її персонажі. Книга дуже сподобалася, я ніби переживала події разом з Лізель. Книги, слова -вони так багато значили для дівчини, їх так боялися фашисти - палили на вогнищі... Історія заслуговує на прочитання і осмислення.❤️💯📘
ВідповістиВидалитиДякую, Людо, за коментар! Пам'ятаю твою розповідь про книжку, тож ще тоді виникло бажання її прочитати! Звісно, що тема важка, пригадалися і "Бабин Яр", і "Щоденник Анни Франк"... Емоції, до сліз...
Видалити