Книга про книги: Горан Петрович "Крамничка "З легкої руки""

Книга "Крамничка "З легкої руки"" (2000) одразу була визнана найкращім романом року в Сербії, а її автор, один з найвідоміших сербських письменників Горан Петрович (нар. 1961), отримав за нього найпрестижнішу національну літературну премію НІН. Українською мовою книга вийшла у видавництві "Комора" (Київ, 2020, переклад із сербської Алли Татаренко). 

Довгий час Горан Петрович працював бібліотекарем у відділенні міської бібліотеки в Жичі. Можливо саме тому і з'явилася на світ "Крамничка "З легкої руки"" - роман про читання, бо це надзвичайно важлива тема для бібліотекарів. У сюжеті мова йде про мистецтво "повного читання", коли читець занурюється в книгу буквально.

Анастас Браніца, один з головних героїв, відкрив це особливе обдарування в собі ще у дитинстві, коли навчався у першому класі. Хлопчик багато разів від слова до слова вивчав зміст книжки про різні пригоди, цікаві дітям шкільного віку. Улюбленими його рядками були ті, де описувався морський краєвид. 

Одного разу Анастас так яскраво уявив собі цей пейзаж, що опинився на морському узбережжі, та навіть увійшов по пояс у море. Несподівано пролунав скрип кімнатних дверей, і умить усе зникло. Хлопчик продовжував сидіти на стільці, але одяг в нього виявився мокрим, а під капцями куховарки Златани у той день рипів морський пісок.

Анастас Браніца не єдиний персонаж, хто мандрує книжками. Мадемуазель Наталі Увіль вирушає до книжок, щоб малювати пастельною крейдою тамтешні пейзажі. Пані Наталія Димитрієвич проводить час у книжці письменника, якого сама собі пообіцяла любити усе життя, а ще вона робить покупки у магазинах, які давно вже не існують.

Сретен Покіміца, співробітник органів держбезпеки, отруєний комуністичною пропагандою, на сторінках книжок влаштовує полювання за людьми, "залишками прогнилої епохи". А студент Адам Лозанич опиняється у книжці, щоб виконати роботу, за яку обіцяють добре заплатити: потрібно лише внести зміни в одну дивну книжку, яка не має ані сюжету, ані дійових осіб. 

Усі події відбуваються в Белграді у період від 1910-х до 1990-х років. Роман написано у жанрі магічного реалізму. За визначенням - це художній метод, коли магічні елементи включені в реалістичну картину світу. В "Крамничці "З легкої руки"" книжковий світ переважає, він детально описаний, а реальність зображена фрагментарно.

Крім того, "Крамничка "З легкої руки"" - це роман про кохання. Йдеться про кілька любовних ліній. І далеко не всі кохання у ньому щасливі, є й нерозділені, безнадійні, трагічні, проте вони все одно прекрасні та недаремні. Книга Горана Петровича дивує, зачаровує, вона сповнена доброти та світлого суму, "це книжка, яку хочеться обіймати".

ЦИТАТИ ПРО КНИЖКИ ТА ЧИТАННЯ

"Існує три види читачів, за класифікацією старого зануди Гете. Перший, який насолоджується, не розмірковуючи. Третій, який розмірковує, не насолоджуючись. І другий, який розмірковує, насолоджуючись, і насолоджується, розмірковуючи, - той вид, що, власне кажучи, заново створює мистецький твір".

"Книжки як губки. На вигляд вони невеликого розміру, але їхня пориста, губчаста тканина має здатність всотувати незліченну кількість доль, навіть убирати в себе цілі народи. Чим іншим є книжки про зниклі цивілізації, як не губками, які сконцентрували в собі цілі епохи? До останньої живої краплі, поки й самі не почали сохнути, кам’яніти...".

"Час читання - концентрований час, і година тут не дорівнює годині там, інколи вона триває удесятеро довше, а інколи коротша від миті, що пролітає між двома порухами вій".

"Слова відлітають... Написане залишається!".

"Якщо пояснити коротко, процес читання за психологією сприйняття можна розкласти на стрибкоподібні, тривалість в п’ятдесяту частку секунди рухи ока від одного пункту фіксації до іншого або ж від одного до іншого ряду літер, слів, словосполучень. Ці рухи перериваються паузами чи поверненням назад лише тоді, коли не зрозумілий прочитаний текст. Однак якщо розібратися, то моменти читання - це найдовші моменти у світі. Кожний можна було назвати маленькою вічністю...".

"... неможливо втекти від рідної мови".

"Софія, люба, хоч би який різний вигляд мали книжки, десь - далеко звідси - вони зустрічаються. Коли читаєш книжку справді уважно, з повним розумінням, це так, ніби ти читала багато інших, які її оточують".