Не зобидь ні старця, ні дитину, поділись останнім сухарем. Ми ж не вічно на землі живем, у могилу не бери провину. Зло нічого не дає, крім зла, вмій прощати, як прощає мати. За добро спіши добром воздати, мудрість завше доброю була. Витри піт солоний із чола і трудись, забувши про утому, бо людина ціниться по тому, чи вона зробила, що могла, скільки сил у неї вистачало, щоб на світі більше щастя стало. Микола Луків