"Ні про кого з людей не можна сказати, що він украй нещасний... і найнещасніша людина має в житті свої ясні хвилини, і серед піску та каміння часом розквітає скромна квіточка щастя".
"Владну людину руйнує її влада, грошовиту руйнують гроші, послужливу - служба, а шукача втіхи - втіха".
"Життя... коливається не тільки між двома полюсами, такими як інстинкт і душа чи святість і розпуста, а між тисячами полюсів, між незчисленними парами протилежностей".
"Тіло людини насправді цілісне, але душа цілісною ніколи не буває... Груди, тіло завжди одні, але в них живе не дві чи п'ять, а безліч душ; людина - це цибулина, що складається з сотні оболонок, тканина, зіткана з багатьох ниток".
"Людина - не щось міцне й тривале, а швидше спроба творця, перехідне явище, вузький, небезпечний місток між природою і духом. До духу, до Бога її жене внутрішнє призначення, а до природи, назад до матері, тягне глибинна туга; і між цими двома силами хитається, тремтячи з ляку, її життя".
"Кожне народження означає відокремлення від всесвіту, означає обмеження, відчуження від Бога, болісне формування нового. Повернутися до всесвіту, відмовитись від болісного відокремлення, стати Богом означає так розширити свою душу, що вона знову зможе охопити всесвіт".
"Генії з'являються не так рідко, як нам, бува, здається, хоч і не так часто, як вважає історія або преса".
"Тому, хто хоче музики, замість галасу, радощів замість задоволення, душі замість золота, справжньої праці замість добування грошей, справжньої пристрасті замість гри в почуття, - тому в цьому затишному світі немає місця...".
ПРО ВІЙНУ
"Кожен народ, навіть кожна окрема людина, замість заколисувати себе брехливими політичними гаслами про "вину й винуватців", повинна пильніше придивитися до себе, наскільки вона сама прислужилася війні і всім іншим світовим злигодням своїми помилками, байдужістю й поганими нахилами, бо це, мабуть, єдиний спосіб уникнути другої війни".
"Дві третини моїх земляків читають такі [войовничі, реакційні] газети, кожного ранку й вечора ковтають цю їжу, їх щодня обробляють, застерігають, нацьковують, викликають у них невдоволення й злість, і мета всього цього єдина - знову війна, ще одна війна, яка, мабуть, буде ще страшніша за попередню. Все це ясні й прості істини, кожна людина могла б зрозуміти їх, могла б дійти до такого самого висновку, якби трохи подумала. Але ніхто не хоче думати, ніхто не хоче уникнути другої війни, ніхто не хоче вберегти себе й своїх дітей від нової різні з мільйонами жертв, якщо цього не можна досягти дешевшою ціною. А трохи подумати, заглянути у свою душу, спитати себе, скільки твоєї вини в тому лихові, що робиться в світі, наскільки ти сам причетний до нього, - цього, бач, ніхто не хоче! І так буде й далі, тисячі людей день у день завзято готуватимуть нову війну".
"Наші проводирі завзято й успішно готують нову війну, а ми, решта, танцюємо фокстрот, заробляємо гроші й їмо шоколад...".
Але "Завжди є люди, що ставлять до життя найвищі вимоги і не вміють миритися з його дурістю й брутальністю". Таким був Степовий Вовк, таким був й сам Герман Гессе. "Я так думаю: всі ми, вимогливі, ті, кому відома туга, хто не вміщається в цьому світі, не могли б жити, якби, крім тутешньої атмосфери, не було ще якоїсь іншої, якби, крім цієї доби, не було ще й вічності, царства справжнього".
Ми ж перебуваємо в ефірі,
Серед крижаних небесних рік,
Час для нас не має сили й міри,
Невластиві нам ні стать, ні вік...
Холодом огорнуті небесним,
Ясно й холодно сміємося ми...
Герман Гессе
Немає коментарів:
Дописати коментар